А для чого ти переводиш харч? Вона й сама не знала, чого більше в її сльозах – радості чи жалю. Останнє він відкинув. Вона продовжувала: – Не думайте, що я чіпляюся на кожного гарного мужчину. Ацетонова відрижка, – горілка спочатку піднімається назад, до рівня грудей, що аж твердіють соски, опускається безсило, з водянистою відрижкою хлюпнувши на дно шлунка. Здавалося б, така людина близька до Бога, а й ні – він її не чує. А вона знову бачить на похоронці стомлене обличчя Федора і чує його слова біля вуха: «Не плач. Білозубу навіть не запало у голову, що вона страхається його. Чи так воно, чи ні, Мар’яна не знала, інколи навіть хотілося заперечити бабусі, якби вона встала зі своєї домовини. Цей напрям знав добре, адже Григорій зі звичайного солдата за роки війни доріс уже до офіцера і був комбатом. Заодно зіставляли, де Тимофій, який також був командиром взводу піхотної розвідки. Цікаво б тільки знати: де ж то вони усе беруть? Так було не тільки в цій, а в багатьох інших родинах – почувши новини, люди раділи, а самі щодня з нетерпінням чекали того довгожданого повідомлення про закінчення війни. Так називалася копія карти з позначеними додатковими деталями – інженерними укріпленнями противника, його системою вогню, об’єктами атаки і таке інше
Але кожного потішає думка, напевне, намарна і даремна: все те, що зараз є, то неодмінно мине. Другий радник гикнув, видихнув морозне повітря, що приніс знадвору; другий радник мав трохи інший вигляд, той, що нагадує тхора, а його верхню, підвернуту олігофренічну губу прикрашали руді вуса, якими він дуже пишався, які йому ніколи не пасували, але вірнопіддані разом з коханцями заливали на всі три вуха, що він красень хоч куди; щодо олігофренії, то мій медичний термін, напевне, перебільшений, бо самі розумієте, – зовнішність людини дуже оманлива. Умовлятимемо й сьогодні, жалітимемо словом, аби хоч трохи легше їй стало. Алкоголізм не страшний порок, якщо тебе кличуть до ешафота. Так, якщо вона, дурепа, не залучить міністра, то цей покидьок гулятиме до кінця свого віку. Коли бажаєш зробити собі задоволення, то подивися на смерть свого ворога. Коли вийшли зі стежки на вулицю, довелося ще відхекуватися декілька хвилин. І я почула, як хтось з наших сказав: «Ось і ще одна здохля»
Всього я зазнала у своєму житті, от тільки циганського життя ще не бачила. Ви ж мені як рідна мати, я так за вас боюся, і за себе також, – тільки зараз вона зрозуміла, що накоїли. Майже задарма. Івану подобалося бачити Річчі нудьгуючим: як Річчі бере до рук, затискаючи витонченими пальцями білу сигаретку, або шарудить фольгою у суцільній тиші, куди зазвичай струшує попіл, – майстерно виготовляв з блискучого паперу мініатюрну гондолу і на цілий тиждень мав розвагу. Іван не з’являвся тиждень. Один Іван зостався цілий, бо того розв’язати не встигли. Іван обнишпорив кишені. Підрахував добро, що його взяв у дамочки. А ви, Вікторе Ігнатовичу, теж поспішайте, робіть, https://sylnaukraina.com.ua/ що задумали, – теж блиснула на нього, хоч і синіми, але і в них блискавки пекучі були. Я все розумію, але в’язниця – це не партизанський загін, – натякав їй. Звичайно це бажані діти, яких виховують або занадто амбіційні та авторитарні, або занадто слабкі й ліберальні батьки, схильні до потурань. Але, здається мені, це він перед нами такий розумний, а так мовчатиме, ось подивишся